Можливості застосування інтерферону альфа-2b в комплексній терапії гострих респіраторних інфекцій у дітей раннього віку  від матерів з бактеріально-вірусними мікст-інфекціями

Т.К. Знаменська, Л.І. Шевченко, О.О.Лошак, Писарєв А.О., І.І.Новик

ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України»

(м. Київ, Україна)

Резюме. У статті представлено результати застосування інтерферону людського рекомбінантного альфа — 2b в комплексній терапії гострих респіраторних захворювань у дітей раннього віку. Отримані дані довели, що включення препарату Вітаферон-1-250 000 МО до комплексної терапії призводить до більш швидкого регресу основних клінічних симптомів, зменшення тривалості антибіотикотерапії, нормалізації імунологічних показників, запобігає виникненню ускладнень.

Ключові слова: Інтерферон альфа-2b, діти, гострі респіраторні інфекції.

Вступ.

Проблема частої гострої респіраторної захворюваності (ГРЗ) дітей, питання її профілактики та лікування залишаються в центрі уваги сучасної

педіатрії. Респіраторні інфекції  мають найбільшу питому вагу в структурі захворюваності дітей раннього віку, що пов’язано не тільки з постійною циркуляцією вірусів у навколишньому середовищі, а і з особливостями специфічного імунітету [1, 2, 3].  

Поширеності ГРЗ у дітей сприяють особливості вродженого та адаптивного імунітету. Це зумовлено Th2-направленністю імунної відповіді, неспроможністю макрофагально-фагоцитарної ланки, віковими особливостями функціонування системи інтерферонів (ІФН), зниженням компонентів комплементу при альтернативному шляху запалення та продукції імуноглобулінів класів G та A, незрілістю  Т- і В-лімфоцитов [4, 5]. Частим епізодам ГРЗ у малюків до 1 року життя сприяють анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи,  мукоциліарної та сурфактантної систем, особливості будови бронхів.

З розвитком дитини відбувається поетапне дозрівання системи ІФН [5, 6]. Проте синтез ІФН у немовлят значно знижений у порівнянні з дорослими. Саме тому недосконалість імунітету та нейроендокринної регуляції може призводити до підвищеної сприятливості до інфекційних захворювань та збільшувати частоту і важкість ГРЗ. Мають вплив на зміни в  інтерфероногенезі й такі фактори, як харчування, забруднення навколишнього середовища, дія радіації, тощо.  У дітей, що часто хворіють та знаходяться на штучному вигодовуванні, також у малюків, які мали внутрішньоутробне чи постнатальне інфікування, знижена здатність лейкоцитів до продукції ІФН. Вплив екопатогенних факторів може призводити до сенсибілізації дитячого організму, що суттєво знижує його резистентність до вірусних та бактеріальних інфекцій [6].

Слід зазначити, що при внутрішньоутробних вірусно-бактеріальних інфекціях існує залежність показників стану ІФН від ступеню тяжкості інфекційного процесу та від етіологічного фактору захворювання [7].

При легкій та середньо-важкій формі інфекції відмічається активація альфа та гамма-ІФН.  Такий тип реагування є адекватним та призводить до швидкого купування інфекційного процесу. При вірусній інфекції ступінь активації гамма-ІФН превалює над такою при бактеріальному процесі. При важкій формі інфекції, реалізації сепсису, рівень альфа-ІФН може не змінюватись, або незначно відхилятись в бік, як підвищення, так і зниження відносно «норми». Проте ці дані вказують лише на пригнічення захисних властивостей лейкоцитарної ланки інтерферонового статусу [7, 8, 9].

Рівень гамма-ІФН знижується, при цьому відмічається пряма кореляція між важкістю процесу та ступенем пригнічення здатності до продукції гамма-ІФН. Подібні зміни інтерферонового статусу, особливо чітко, відмічаються при реалізації внутрішньоутробної інфекції [7].

У новонароджених від матерів з ускладненнями вагітності (у тому числі з інфекційними), але без клініко-лабораторних проявів внутрішньоутробної інфекції  показники системи ІФН відрізняються від умовної норми значно посиленою здатністю до продукції імунного гамма-ІФН, а показники альфа-ІФН у таких малюків, навпаки, мають тенденцію до більш низьких значень [7, 9].

Враховуючи порушення синтезу та особливості будови альфа-ІФНу, який є одним з головних механізмів забезпечення антивірусного стану в організмі, обґрунтованим є призначення інтерферонів як природних факторів неспецифічного захисту організму  при ГРЗ у дітей раннього віку [10, 11].

Мета дослідження.

Метою наших досліджень було вивчення ефективності застосування препарату Вітаферон-1-250 000 МО (інтерферон людський рекомбінантний альфа -2b) в комплексній терапії ГРЗ у дітей 1-го року життя, які народились від матерів з бактеріально-вірусними  мікст-інфекціями.

Матеріали і методи.

У рамках дослідження рандомізовано обстежено 96 дітей 1-го року життя з проявами ГРЗ, які знаходились під катамнестичним спостереженням в ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України» (м. Київ, Україна), з них 52 (54%) хлопчики та 44 (46%) дівчатка.

Критеріями включення в дослідження були:  діти, які народились від матерів з бактеріально-вірусними мікст-інфекціями та мали прояви гострої респіраторної вірусної інфекції легкого або середньоважкого ступеню, звернення на консультацію до педіатра не пізніше 48 годин з моменту маніфестації захворювання, вік дітей до 1 року.

Критерії виключення з дослідження: гіперчутливість або алергічні реакції на компоненти препарату, важкі супутні захворювання (бронхолегенева дисплазія, важке перинатальне ураження центральної нервової системи, вроджені вади розвитку дихальної системи, первинні імунодефіцити), застосування інших імуномодуляторів під час дослідження.

Малюки були розподілені методом випадкової вибірки на дві групи: І група (48 дітей) отримувала комплексну терапію відповідно до протоколів, затверджених наказами МОЗ України, ІІ група (48 дітей) окрім загальноприйнятого лікування отримувала препарат Вітаферон-1-250 000 МО (інтерферон людський рекомбінантний альфа -2b) по 1 супозиторію 2 рази на добу через 12 — годин щоденно. Курс лікування складав 5 днів. 

Проводився аналіз протікання основних клінічних симптомів, тривалості лікування, частоти та характеру ускладнень, даних імунологічного обстеження.

Визначення рівнів інтерлейкіну-6 та інтерлейкіну — 8 у сироватці крові проводили за загальноприйнятою методикою, а саме твердофазним імуноферментним методом, з використанням тест-систем виробництва ООО «Цитокин», (Росія) у відповідності до інструкції, що додається до набору реагентів.

Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням методів варіаційної статистики за допомогою програми (Excel Microsoft Office). Відмінності вважали статистично достовірними при р<0,05.

Результати та їх обговорення.

При первинному огляді у 12 (12,5%) дітей загальний стан був важким, у 47 (49%) — середнього ступеню важкості, а у 37 малюків (38,5%) – легкий (малопорушений). Пацієнти з важким або середньоважким перебігом захворювання знаходились на стаціонарному лікування, а діти з легким перебігом ГРЗ знаходились на амбулаторному лікування.

Верифікація діагнозу проводилась на підставі клінічної симптоматики, результатів лабораторного, рентгенологічного та вірусологічного обстежень.

bezymyannyj11

 

У всіх дітей діагностувались катаральні явища (утруднення носового дихання, риніти, ларинготрахеїти) різного ступеню виразності, у 73% випадків мала місце підвищена температура тіла (у 25% ознаки гіпертермічного синдрому), у 8% випадків мав місце бронхообструктивний синдром з дихальною недостатністю різного ступеню (рис 1).

Рис 1. Нозологічна структура обстежених дітей.

Етіологічними чинниками у 10 дітей (10,4%) був респіраторно-синцитіальний вірус, у 14 (14,6%) – аденовірус, у 9 (9,4%) – риновірус, у 4 (4,2%) – парагрип, у 59 (61,4%) – змішана інфекція.

В процесі лікування тривалість катаральних явищ та інших симптомів ГРЗ у групах спостереження відрізнялась (рис.2).

2

Рис. 2. Середня тривалість основних симптомів ГРЗ в динаміці лікування. Вірогідність відмінності порівняно з показниками у І групі p<0,05

При включенні до комплексної терапії препарата ІФН тривалість лихоманки в І групі дітей знижувалась з 1,9+0,2 до 1,3+0,2, (p<0,05).

Спостерігалась тенденція до більш швидкого зниження явищ токсикозу у пацієнтів ІІ групи порівняно з дітьми першої групи (2,9+0,32 доби проти 3,4+0,22 доби, p<0,05).  На 3 добу лікування кволість спостерігалась у 32,3% малюків І групи та у 9,4% дітей ІІ групи. Значно знижувалась тривалість катаральних явищ. У пацієнтів, які отримували інтерферонотерапію.

Середня тривалість антибіотикотерапії у ІІ групі дітей була нижчою ніж у малюків першої групи (7,22+0,51 діб проти 9,12+0,42 діб у малюків І групи), p<0,05, тривалість лікування бронхітів становила 9,72+0,72 доби проти 11,48+0,73 доби відповідно, p<0,05.

Концентрація ІЛ-6 та ІЛ-8 у дітей до початку терапії була підвищеною та практично не відрізнялась в обох групах (табл. 1).

Таблиця 1.

Рівні інтерлейкінів 6 та 8 у сироватці крові дітей  до та після лікування, пкг/мл, (M±m)

Група обстежених Показники
                         ІЛ-6                       ІЛ-8
До лікування Після лікування До лікування Після лікування
І група (n=48) 23,20±3,03 15,61±1,28 21,62±2,91 16,50±1,29
ІІ група (n=48) 23,80±2,91 11,54±1,18* 21,51±2,68 12,78±1,56*

Примітка: * вірогідність відмінності порівняно з показниками у дітей І  групи; p<0,05.

Найважливішим медіатором гострої фази запалення є ІЛ-6. Його активний синтез розпочинається відразу після дії на клітини збудника. ІЛ-8, так як і ІЛ-6, є протизапальним цитокіном, його основною функцією є забезпечення хемотаксису в зону запалення різних типів ефекторних клітин: нейтрофілів, моноцитів, еозинофілів та інших.

Після проведеного лікування концентрація  ІЛ-6 та ІЛ-8 у дітей з ГРЗ знизилась, причому достовірно нижчими зафіксовані ці показники у ІІ групі (p<0,05). Такі результати можуть свідчити про вплив інтерферону людського рекомбінантного альфа-2b безпосередньо на продукцію прозапальних цитокінів.

До відділення інтенсивної терапії та реанімації, з вираженою дихальною недостатністю, було переведено троє дітей з І групи, в той час як діти ІІ групи не потребували інтенсивної терапії. В обстежених групах спостереження летальних випадків не було.

Під час терапії ГРЗ у дітей 1-го року життя при прийомі препарату Вітаферон-1- 250 000МО побічних реакцій не відмічено.

Висновки.

Отримані результати свідчать про високу ефективність препарату Вітаферон-1- 250 000МО в комплексній терапії ГРЗ у дітей 1-го року життя. Запропоноване лікування призводить до більш швидкого регресу основних клінічних симптомів, зменшення тривалості антибіотикотерапії, нормалізації концентрації протизапальних цитокінів ІЛ-6 та ІЛ-8, запобігає виникненню ускладнень.

Література.

  1. Сергиенко Е.Н. Грипп у детей: клинико-эпидемиологические особенности и новые возможности терапии / Е.Н. Сергиенко, Н.П. Хмелева, И.Г. Германенко [и др.] //Нов. мед. ифармации. – 2010. – №3(308). – С.12-13.
  2. Альтернативні методи лікування та профілактики грипу та ГРВІ в дітей / Метод. рекомендації. – К., 2006. – 38 с.
  3. Богадельников И.В. Грипп– неотъемлемый компонент человеческого биоценоза / И.Богадельников //Здоровье ребенка. – 2010. – № 1 (22). – С. 83-86.
  4. Макарова С.А.  Клинико-функциональные особенности бронхообструктивного синдрома у детей раннего возраста и способы его коррекции. Автореферат диссертации на соискание ученой степени к.м.н. 14.00.09. Год защиты: 2004. С. 17.
  5. Нестеров И. В. Препараты интерферона альфа в клинической практике /  И. В. Нестеров // Российский аллергологический журнал. – 2010. —  № 2. — С. 43–52.
  6. Зайцева О. В. Препараты интерферона в повседневной практике врача / О. В. Зайцева // Медицинская кафедра. – 2002. — № 3. — С. 50–55.
  7. Кешишян Е.С. Особенности системы интерферона у новорожденных. Обоснование применения препарата виферон в комплексной терапии инфекционно-воспалительных заболеваний / Е.С. Кешишян, В.В.Малиновская // Вестник педиатрической фармакологии и нутрициологии. – 2006. — №3, Том 3 – С. 65-68.
  8. Askienazy — Elbar M. Infection diseases in obstetric and gynecology / M. Askienazy — Elbar // Am. J. Obstet. Gynecol. — 2006. — Vol. 4. — РP. 143-148.
  9. Знаменська Т.К. Особливості імунної відповіді у новонароджених з вродженою пневмонією./ Т.К. Знаменська, О.І. Жданович, Т.М. Килимник, В.О. Счастлива// Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. — 2012. —Т. ІІ —  №2(4). — С. 18—22.
  10. Сарвилина И.В. Оценка эффективности применения циклоферона у часто болеющих детей на основе протеомного профиля плазмы крови / И.В. Сарвилина // Вестник Санкт-Петербургской государственной медицинской академии им. И.И. Мечникова. – 2007. – №1. – С. 30–35.
  11. Сафонова О.А. Иммунотерапия острой респираторной инфекции и ее осложнений [Текст] / О.А. Сафонова, Пичукин А.В., Кожемякина Е.Ш. и др. // Иммунология. – 2009. – №1. – С. 30–50.